«Я вважаю, як каже Яма, або танцювати краще, або не танцювати!
Або розказувати вірші краще, або не розказувати зовсім …»
М.В.Мельник

Найщемкіші спогади нашого серця…

Мельник

У нашому житті є моменти, які ми згадуємо із завмиранням серця… Ми чітко пам’ятаємо кожну хвилинку, кожну мить… І ці спогади найчастіше приносять нам найбільше задоволення…

Без сумніву, до таких моментів можна віднести курси акторської майстерності, вчителем яких був і є Михайло Васильович Мельник, театральний режисер, актор, сценарист театру одного актора «Крик» у м.Дніпропетровску. Не помилюсь, якщо скажу, що це найталановитіша і найдушевніша людина, яку я за своє життя зустрічала… І нехай за моїми плечима ще не так багато прожитих років, я впевнена, що кращого театру мені не знайти!

Сценічне життя

Мене часто питали, що саме ми вивчаємо на курсах, чим ми займаємося! І знаєте, сказати тільки, що ми вчимося театральному мистецтву – сказати дуже мало! Ми навчалися відчувати і слухати свої серця! Ми навчалися дихати в унісон і бачити те, чого ніхто й ніколи не бачив! Ми навчалися любити й цінувати! Ми навчалися жити!

Але сказати, що це було дуже легко неможливо! Було важко! Дуже важно! Насправді, ми так затиснені бездарними фільмами і виставами сучасності, що вже й не можемо розгледіти де справжнє мистецтво, а де дурня без жодних ознак талановитості… І кожний із нас вважав своїм обов’язком вийти на сцену й зіграти… І знаєте, яка фраза Мельника запам’яталася після цього? «На сцені не можна грати! На сцені потрібно жити!!!»

Работа актера на сцене Работа актера на сцене

Перші успіхи і поразки

Цим ми і займалися! Ми жили! Жили в театрі, жили на сцені! Згадували моменти  що залишили слід в нашій душі, і, поринаючи у минуле, передавали ці почуття, стоячи перед глядачами… Перші кроки, відверто кажучи, були дуже незграбними… Бути справжнім, не вдягаючи маску, неймовірно складно! Тим паче, що Мельник на кілометр відчував гру і брехню…

Крок за кроком, плачучи та сміючись, ми змінювалися… Ми змінювали один одного… Ми вже не боялися бути смішними або некрасивими! Ми стали більше відчувати… Ми стали більше розуміти і відвертіше розмовляти… Ми стали іншими... Кращими!

Работа актера на сценеРабота актера на сцене

І знаєте, наприкінці перших трьох місяців курсів ми отримали не просто сертифікати! Ми отримали величезний багаж з тоннами думок, спогадів і почуттів, які й до сьогодні ми обмірковуємо, відчуваємо і пам’ятаємо!

Михаил МельникВстреча в театре
Спогади – це те, що ніколи у нас не відберуть! І це найголовніше!

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

Если вам понравилась статья, то Вы можете подписаться на RSS ленту!
  1. KatiaKatia:

    Слово ранить душу...

    « У каждого человека есть своя планета -это то место,куда он

    приходит,всегда,когда ему одиноко...»

    « Лишь смелые могут покончить

    жизнь самоубийством,смелые...и глупые...»

    Здається все так стискається,коли чуєш неприємні до тебе слова.І хочеться плакати та кричати...стрімко бігти кудись, сам не знаючи куди...Хочеться поспілкуватись з дощем,бо він один тебе розуміє...а біль...біль все одно залишається,але іноді буває так,що ми про це забуваєм.Але серце не склеїш,серце буде вічно пам`ятати,і душа...вона єдина...вона безсмертна...любима...не забуває і болі вона.Немає нічого простішого поранити словом,або навіть вбить,але як то жаль,що словом не можна оживить!..Все стає неможливим та нездійсненим,коли ти залишаєшся один...

    «На сердце радость ,нет цепи

    В душе осадок пустоты...»